Страховой рейтинг Insurance TOP журнал. Рейтинг страховых компаний Украины. Страхование
Журнал Страховой рейтинг Insurance TOP. Рейтинг страховых компаний Украины

Журнал «Insurance TОР» — єдине відкрите джерело інформації на ринку страхування, яке базується на офіційній статистиці страхових компаній та щокварталу публікує рейтинги ризикових та лайфових страховиків України у розрізі регіонів та видів страхування.

Купити друкований номер журналу Insurance TOP з рейтингами:
e-mail: [email protected]
Моб/Viber: +38(096)326-73-63


Global Insurance & InsurTechs Rankings

Огляд соціального страхування Франції


Розвиток соціального страхування Франції

У Франції питання про організацію страхування здоров'я, виплати пенсії по старості та інвалідності вперше було розглянуте ще Конвентом, який створив реєстр - "Книгу національної добродійності", і Законом "22 флореаля другого року", що визначили, які категоріі населення підлягають запису до цього реєстру. Але після опублікування цього Закону, Конвент із фінансових міркувань відмовився від його виконання. і лише через 100 років французький уряд приступив до втілення в життя принципів, проголошених Великою французькою революцією.

У липні 1913 р. у Франції був прийнятий закон, відповідно до якого проводилося страхування робітників від нещасних випадків і професійних захворювань. За цим законом підприємець зобов'язаний був виплачувати грошову допомогу протягом календарного року з моменту звільнення працівника, це питання розглядалось комісією, до якої входили депутати, співробітники страхових організацій, робітники і підприємці. Закон мав дуже важливе значення в становленні системи страхування здоров'я.

Особливістю французької системи соціального захисту є її проміжне становище між двома концептуальними моделями, сформованими західним суспільством. Перша – «беверіджиська» – передбачає державний перерозподіл доходів від більш багатих до бідних прошарків суспільства шляхом стягування податків і проведення цільових державних програм. Таким чином, державна соціальна політика охоплює все суспільство і має метою боротьбу з бідністю.

Друга – «бісмаркська» модель передбачає фінансування соціальних програм шляхом особливих відрахувань працюючих членів суспільства і поширюється виключно на них. Її мета – подолання матеріальних та соціальних труднощів працюючих. Першу модель можна охарактеризувати як ліберально-солідарну, другу – як консервативно-корпоративну. З часу виникнення французька система соціального захисту визначила свою мету виходячи з «беверіджиської» концепції, а засоби її досягення мали «бісмаркський» характер.

У Франції система соціального захисту її громадян включає виплату пенсій, допомоги по безробіттю, сімейні та житлові допомоги, а також витрати на подолання соціальної ізоляції, такі як допомога у працевлаштуванні. Вона сформувалася у перші три післявоєнних десятиліття при безпосередній участі держави. Успішний розвиток економіки до середини 70-х років створював матеріальну базу для функціонування системи соціального захисту і сприяв збереженню стабільності в суспільстві.

До середини 1970-х років післявоєнне «славетне тридцятиріччя» підійшло до кінця. Енергетичні кризи, збільшення витрат виробництва, новий виток науково-технічної революції на основі інформатики, що підвищив вимоги до кваліфікації найманої праці, і врешті-решт, конкуренція зі сторони ряду країн, що розвиваються, перш за все Південної та Східної Азії, на фоні глобалізації світової економіки значно знизили темпи росту і загострили проблему зайнятості. Так виявились слабкі сторони системи соціального захисту, що склалася, і перш за все, її дорогий характер.

Фінансувати її за рахунок нових і обов'язкових соціальних нарахувань стає важче. Високий рівень податків і соціальних виплат призводить до перетікання французьких капіталів у країни Азії з більш низькою зарплатою і відсутністю соціальних гарантій, сприяючи пасиву французького торгового балансу і в подальшому загостенню проблем зайнятості.

Прискорився ріст дефіциту бюджету соціального забезпечення, стимульований збільшенням числа осіб, охоплених різними соціальними допомогами, а також впливом демографічних факторів: скороченням сукупної народжуваності, збільшенням середньої тривалості життя населення. За даними Інституту статистики і економічних досліджень, в 90-х роках уже три чверті французьких сімей користувалися допомогою держави. При цьому постійно зростала сума практично всіх соціальних допомог. Виявилась нагальна потреба реформування системи соціального захисту, яка стала непосильним тягарем для державного бюджету.

У другій половині 80-х років почалося реформування французької соціально-економічної моделі, спрямоване на лібералізацію економіки. У 1986 році розпочалася широкомасштабна приватиза ція, яка тривала півтора десятиріччя. Вона проходила в умовах жорсткого контролю держави, яка визначила ціну і структуру розподілу активів серед акціонерів, причому частка іноземного капіталу в акціях не повинна була перевищувати 20%.

Оскільки надходження в бюджет, джерелом яких в основному є податок з доходів, недостатні, то в 1991 році був введений загальний соціальний внесок, а в 1996 році – внесок на погашення соціальної заборгованості. Завдяки цим заходам збільшився обсяг зборів з інших видів доходів. Таким чином, обсяг коштів від стягнення податку з доходів складав тільки 66,5% від доходів соціального страхування.

У Франції державна пенсійна система по старості, яка охоплює основну масу пенсіонерів, являє собою складне багатоярусне утворення. В 90-х роках в країні діяло близько 100 базових та понад 300 додаткових режимів пенсійного забезпечення. В цілому пенсійна система складається з п'яти підсистем: базові режими для найманих працівників, додаткові режими, спеціальні режими для окремих категорій зайнятих, базові режими для ненайманих працівників, додаткові (факультативні) режими.

Саме пенсійна система по старості виявилась на початку 90-х років в найбільш тяжкому становищі. Її фінансове оздоровлення уряд намагався здійснити (у відповідності з програмою реформ 1993 р.) за рахунок комплексу о заходів в т.ч.: – підвищенні віку виходу на пенсію до 65 років і для чоловіків і для жінок, – збільшенні розмірів трудового стажу для виплати мінімальної пенсії.