Медичне страхування та Система охорони здоров’я в Чилі - Healthcare in Chile

У 80-х рр. в Чилі поряд з колективним страхуванням трудящих було дозволено приватне медичне страхування, що сприяло модернізації приватного сектору охорони здоров'я, але суспільний сектор став відносно біднішим внаслідок переходу лікарів до приватної практики.

В Аргентині та Колумбії у 80-х рр. розпочалась лібералізація сектору медичного страхування, однак для того, щоб уникнути небажаного чилійського досвіду, у цих країнах стали застосовувати поліси.

Система приватного медичного страхування існує в Чилі з 1981 р., а з 1995 р. охоплює більш чверті населення. Основної уваги приділяється стимулюючому впливу державного регулювання, що визначає напрямки політики приватного медичного страхування і його зв'язок з державною системою охорони здоров'я.

Нерівність у правах закриття полісів і необмежена можливість повернення до державної системи стають центральними функціональними елементами. Багато мешканців Чилі розглядають приватну систему як додатковий поліс для одержання амбулаторних послуг, незалежно від офіційно зазначених у ньому цілей, а не як систему, яка забезпечує повне покриття витрат.

Система охорони здоров’я в Чилі - Healthcare in Chile

Чилі була однією з перших країн Латинської Америки, яка запровадила охорону здоров'я середнього класу, що фінансується за рахунок обов'язкових відрахувань із зарплати, як у Держава соціального забезпечення Бісмаркі. У 1950-х роках він представив a національної охорони здоров’я система, очолювана агентством Fondo Nacional de Salud (ФОНАСА). Протягом останнього десятиліття військової диктатури склалася дворівнева система, коли люди могли відмовитись і придбати приватне медичне страхування у приватних страхових компаній, що називаються Instituciones de Salud Previsional (ISAPRE), для догляду приватними працівниками приватних клінік та приватні лікарні, які коштують удвічі дорожче.

Починаючи з 1990 року, цивільний уряд збільшував державне фінансування, особливо для лікарень, без подальших реформ протягом більше десяти років. На початку 2000-х, президент Рікардо Лагос зміцнив державний сектор. Приватна медична допомога дедалі дорожчала, і станом на 2015 рік охоплює лише 19% населення, порівняно з піком у 26%.

Так звана "система явних гарантій (Acceso Universal con Garantías Explícitas, або AUGE) розробила кілька гарантій щодо 56 проблем зі здоров'ям для застрахованих. Вона передбачала клінічні рекомендації та" не більше чекати, ніж встановлені періоди для діагностики, лікування або подальшого лікування. вгору ", максимум власних обмежень на витрати та максимальний призначений час очікування, після чого приватні провайдери послуг могли вибрати. [1]Раніше в Лагоській реформі вдалося знизити рівень смертності, особливо при інфекційних захворюваннях та смертності, навіть при інфаркті міокарда це було зроблено за рахунок хронічних захворювань.

Конституційний суд Чилі визнав виплати премій приватної страхової системи за ризик для здоров'я за віком та статтю дискримінаційними, заборонив їх, але не запропонував альтернативного механізму. Задоволеність споживачів у галузі охорони здоров’я зменшується з 2007 року до найнижчого рівня у 2014 році.

Система охорони здоров’я

Усі працівники та пенсіонери зобов'язані виплачувати 7% доходу за медичне страхування (найбідніші пенсіонери звільняються від цієї виплати). Працівники, які вирішили не приєднуватися до Isapre, охоплені Fonasa. Fonasa також охоплює тих, хто отримує допомогу по безробіттю, незастрахованих вагітних жінок, сім'ї, яка перебуває на утриманні застрахованих робітників, осіб з психічними та фізичними вадами, а також бідних або незаможних.

Бенефіціари FONASA можуть використовувати державні або приватні медичні заклади, якщо приватний медичний заклад або медичний працівник пов'язаний з Fonasa на одному з трьох рівнів ціноутворення. При виборі державних медичних закладів вартість безкоштовна для людей старше 60 років, людей без доходу або з обмеженими можливостями та для працівників, які заробляють менше одного мінімальна заробітна плата (МВт), або менше 1,46 МВт, якщо вони мають трьох або більше утриманців, про яких слід піклуватися. Працівники, які заробляють від одного до 1,46 МВт і мають менше двох утриманців, або заробляють більше 1,46 МВт і мають трьох або більше утриманців, оплачують 10% витрат. Працівники, які заробляють більше 1,46 МВт, оплачують 20% витрат, якщо вони мають двох або менше утриманців.

Рівень захисту, пропонований ISAPRE, залежить від доходу працівника та медичного ризику, оціненого за віком, статтю, сімейною історією хвороби тощо. Це може змусити афілійовану особу звернутися за лікуванням до Fonasa, якщо певна послуга чи стан здоров'я не охоплені їх Isapre. Учасники Isapre платять в середньому 9,2% свого доходу на медичне страхування.

Доплата за необхідні 7% є добровільною і виплачується для збільшення доступних пільг. Майже 60% платників входять до перших двох квінтилі доходу, тоді як лише 7% перебувають у нижньому квінтілі. Isapres часто використовують мережі провайдерів, щоб запропонувати пільгові вигоди. Вони також пропонують коротший час очікування на послуги. Fonasa, з іншого боку, використовує державні лікарні з меншою вартістю і може включати більш широкий пакет пільг за ті самі витрати. Компроміс - це доступність, оскільки час очікування на послуги може бути значним.

Понад 50% бюджету охорони здоров'я державного сектору збирається за рахунок оподаткування - це надходить на державну систему соціального забезпечення, і "Фонаса" планує допомогти покрити витрати. Isapres покриває всі витрати, використовуючи лише внески членів.